Чи є в Україні епідемія самотності?
Довгі українські опитування не показують зростання самотності. Водночас у гості стали ходити рідше: у 2018 році частка була нижчою, ніж у 2012-му.
У «The Anti-Social Century» Дерек Томпсон описує американців, які дедалі більше часу проводять наодинці. Для України треба розділити дві частини цієї історії. Можна весь вечір бути самому й почуватися добре. Можна щодня бачитися з людьми й відчувати самотність. Чи змінюються в нас і спілкування, і відчуття нестачі близькості?
Найдовший ряд не показує зростання
Найдовший прямий ряд, який я знайшов, починається в 1992 році. Інститут соціології НАН запитував, як часто люди почуваються самотніми. Відповіді «досить часто» або «постійно» тоді обрали 12,6%. У 2001 році частка зросла до 16,4%, а у 2021-му становила 9,2%.
У доступних хвилях середини 2000-х і початку 2010-х вона трималася приблизно на рівні 10–13%, у 2014-му була 9%. Цей ряд коливається, але наприкінці часта самотність траплялася рідше, ніж на початку. Поступового наростання проблеми тут немає.
Ходити в гості стали рідше
У тому самому моніторингу є питання про заняття за останні сім днів. У 1994 році в гостях побували 39,6% опитаних, у 2012-му 45,3%, у 2018-му 36,4%, у 2021-му 31,1%.
З прийманням гостей схожий рух: 43,3% у 2012 році та 30,3% у 2021-му. У 2018-му обидва показники вже були нижчими, ніж у 2012-му. Пандемічний 2021 рік додав ще нижчу точку, але сам по собі не пояснює попередніх змін.
Відвідування гостей й відчуття самотності можуть змінюватися по-різному. Зустрічі з друзями можуть відбуватися й за межами дому. Чи рідшими стали зустрічі загалом, треба перевірити окремо.
Що видно під час великої війни
Ряд Інституту закінчується у 2021 році. Новіше пряме порівняння дає European Social Survey: як часто людина почувалася самотньою протягом минулого тижня.
Більшість або весь час відчували самотність 23,3% опитаних у хвилі 2006–2007 років, 20,5% у 2013-му та 15,9% у 2024-му. Це інше питання й шкала, тому його рівні не порівнюємо з відсотками НАН. Дивимося на власну динаміку ряду: зростання знову не видно.
ESS запитує і про зустрічі з друзями, родичами чи колегами для спілкування. Щонайменше щотижня зустрічалися 50,9% у 2005 році, 48,2% у 2013-му, 46,4% на початку 2022-го, ще до вторгнення, та 49,5% у 2024-му.
Приблизно половина зустрічалася щотижня і двадцять років тому, і в останній хвилі. Це частота зустрічей, а не години разом. Людина могла зберегти щотижневу зустріч, але скоротити її до пів години. Довгого українського ряду часу спілкування я не знайшов.
Територіальне охоплення НАН змінилося після 2014 року. ESS 2024 року не охоплює окупованих територій та українців за кордоном. Хвилі ESS припали й на різні сезони. Тому нижчий відсоток не означає, що війна зменшила самотність усіх українців: змінилася і ситуація, і населення, яке можна опитати.
Воєнні втрати зв’язків мають свою динаміку
Є й новіший сигнал зростання самотності. В онлайн-опитуваннях «Ти як?» її називали серед емоцій свого настрою 13% у січні 2024 року та 16% на початку 2025-го. Це люди 18–60 років у містах від 50 тисяч жителів; між хвилями змінився виконавець опитування.
Молодіжне дослідження ПРООН вимірює іншу конкретну втрату: чи пережили респондент або члени його сім’ї розрив відносин із друзями чи рідними за останні дванадцять місяців.
У хвилі на межі 2022–2023 років про це повідомили 18% молоді в Україні, у 2024-му 27%, у вересні 2025-го 15%. Частка повідомлень про нові розриви спочатку зросла, потім знизилася. Це ще не означає, що вже втрачені дружні зв’язки відновилися.
Джерела
- Derek Thompson, The Anti-Social Century, 2025.
- Інститут соціології НАН: моніторинг 1992–2021, с.672 і 678, питання f12 та h2.
- Наталія Паніна: Українське суспільство 1994–2005, с.88 і 104.
- European Social Survey: українські хвилі й документація, окремий український масив 2022 року. Розрахунки за зваженими частотами, без невідповідей; відтворення наведено в записі перевірки.
- «Ти як?», четверта хвиля, с.14.
- ПРООН, «Вплив війни на молодь в Україні: 2025», с.50, хвилі 2023 і 2024, с.37.

